Історія створення цього подарунка розпочалася рік тому у Відні. Відвідавши виставку “Скажи мені правду” у просторах Aula der Wissenschaften, я була настільки вражена масштабом робіт та особливим почерком майстра, що відчула себе всередині живої книги, яку я б назвала ДНК Івана Марчука. Велетенські, світлі, білі стіни галереї нагадали сторінки, а полотна — сюжети, прописані шрифтом “Пльонтанізму” та почерком глибокої української ностальгії. Пообіцявши собі повернутися до Маестро через рік, я замість слів обрала голку та нитку, втіливши свої почуття у вишиваному полотні.
Для полотна були обрані три знакові фрагменти з найвідоміших картин та цитата Генія.
Першим фрагментом є місяць з картини “Ніч, яка місячна”. Як на мене, цей місяць особливий, через відбитки гілочок дерев, які Іван Марчук ніжно в своїх полотнах називає “марчучками”.
Стигле яблучко взято з чудової картини “Останній промінь”, яка надзвичайно красиво осяяна місячним світлом.
Ну, і, звісно, автентичні українські хати, які виблискують з-під місячного світла на найвідомішій картині “ Зійшов місяць над Дніпром”. Погляд на картину тебе в секундах повертає в безтурботне дитинство та юні закохані роки.
Особливим акцентом у контурах символічного “ДНК” стала відома цитата Івана Марчука, яка мені надзвичайно близька до душі:“Люди спішіть робити добро”
В цих чотирьох словах Генія міститься неабияка глибина, де відчувається абсолютна любов до всього, створеного Богом. Адже Іван Марчук закликає, звертається, мріє та чітко наставляє своїм же прикладом, щоб людство не витрачало час даремно, а поспішало робити добро.
Над картиною я працювала рівно один місяць. В ту мить я усвідомила одну важливу річ. Відклавши сімейну рутину на місяць, а там (маючи на увазі Івана Марчука) все життя. В порівнянні моя праця - це крапля в гігантському морі. Передаючи з рук в руки картину, звертаюся з проханням, до Івана Марчука прийняти мою скромну, "краплю" в своє гігантське "море" творчості.
"ЛЮДИ СПІШІТЬ РОБИТИ ДОБРО" Іван Марчук