Зараз мені хочеться говорити саме мовою порожнього мольберта, мовою не ціни, а цінності.В галереях ми бачимо картини, які мають свою ціну. Однак після спілкування з авторами картин, або дізнаючись історію картин вмить відкриється та невидима безцінність. Це те, що автор вклав в свою картину: любов чи надію, відродження чи втрату, життя чи віру і, це все безцінне.
Однак без невидимої матерії почуттів, ми б не мали сьогодні перед собою таку кількість картин – цінностей.Ідея вишити КАРТИНУ ПОРОЖНЬОГО МОЛЬБЕРТА зародилася в Лондоні на міжнародній виставці Golden Time Talent, коли я презентувала картину “РАНОК 24.2.22”. Угледівши поряд порожній мольберт, як поглядом, так і подумки я супроводжувала мольберт і уявляла на ньому картину молодої української дівчини чи молодого хлопця, але її там, на жаль, не було. Через те, що сьогодні хлопці та дівчата замість пензля тримають зброю в руках, захищаючи Україну, даючи нам змогу презентувати свої картини. Саме так, у супроводі своєї уяви я побачила “Картину порожнього мольберта”.
Картина “Картина порожнього мольберта” несе в собі згадку про людей, які віддали своє життя за Україну, і підтримку тих людей, які зараз не мають змоги творити свій шедевр, висловлюючи емоції своєї душі. Як кажуть: “Все видиме має ціну – невидиме безцінне”Зате вони вперто і гордо йдуть до омріяної перемоги українцями.